МЕТА: розкрити значення вірувань, традицій, обрядів, пов’язаних зі святом Великодня; створити святковий урочистий настрій під час виконання великодніх пісень, вселяти надію на духовне відродження народу України, пробуджувати в душах дітей повагу до символів-оберегів, бажання вчитися писати писанки, співати веснянки; виховувати любов до Творця, до всіх людей,доброту,милосердя, чуйність.

ОБЛАДНАННЯ: клас святково прибраний, прикрашений рушниками; на дошці висять малюнки із зображенням писанок, крашанок, паска,у вазі-гілочки верби; тарілка з писанками, крашанками.

Учитель. Весна — гарна пора року. Дорослі та діти люблять її за весняну пісеньку струмочків, за веселий спів пташок, за ніжні проліски, за килим із шовкової травиці, за ласкаве соняч­не проміння, за повітря, напоєне за­пахом молодого листя.

Діти (по черзі)

1.    Таке буває тільки раз на рік, коли природа відкриває двері, коли до сонця, до весни й землі ,приходимо ми з просьбою своєю.

2.    Ми — діти української землі, а Україна здавна хліборобна.

3.    Про землю дбають старші й молоді ,з правіку серед нашого народу.

4.    Прошу, земленько кохана, вислухай моє прохання

5.   Дай у щасті рік почати, ниву запашну зорати, засівать зерно добірне ,на добро і мир усім нам.

6.   Зустрічати хлібом-сіллю твоє славне Воскресіння!

Виконується пісня «Злинуть воскреслі пісні».

Учитель. Споконвіку Воскре­сіння вважається чи не найбільшим святом року. У сиву давнину, якраз на цей час припадав поворот сонця на літо, а це означало пробудження всього живого, воскресіння природи, перемогу життя над смертю.

Великий це день, адже саме тоді Воскрес Ісус Христос.

Воскресіння Христа із мертвих — це закон вічного, радісного й щасливо­го життя людини, це перемога жит­тя над смертю. Даремні в житті зма­гання несправедливості, бо кінець завжди однаковий. Добро й Любов  перемагатимуть.  Діти (по черзі)

1.   Вдягла весна мережану сорочку, умившись і звільнившись від турбот, і підіймає волошкові очі до вищих, до церковних позолот.

2.   Душа стає в цю днину молодою, забувши, що слова бувають злі, і повняться старання добротою, на ранньому, скоромному столі.

3.    Великдень всіх нас на гостини просить,малює сонце полотно небес, і крашанку, як усмішку, підносить. Христос Воскрес!

Усі. Воістину Воскрес!

4.    Весна красна наступає, Великдень благословляє, і святкує світ увесь,бо в цей день Христос Воскрес.

5.   Тож радійте світу, люди, хай між вами згода буде, бо любов прийшла з небес: Христос Воскрес!

Усі. Воістину Воскрес!

Учитель. Кожна нація, кожен на­род має свої звичаї, що вироблялися протягом багатьох століть і освячені віками. У всіх народів існує повір'я, що той, хто забув звичай своїх батьків, карається людьми і Богом. Він блукає світом, як блудний син, і ніде не може знайти собі притулку, бо він загубле­ний для свого народу. Ми — україн­ці,— нація дуже давня. Великдень святкується в Україні ще з X століт­тя. Існує чимало прикмет, пов'язаних із цим святом.

Діти (по черзі)

1.  Коли на Великдень іде дощ або хмарно, буде врожай.

2. Моя бабуся розповідала, що пи­санки не лише захищають люди­ну від зла, а й приносять добробут. Пасічники кладуть їх під вулик, щоб роїлися бджоли.

3. А моя бабуся вчила мене, що шка­ралупи від писанок зберігають, а потім вивішують на городі на палицях, щоб у землі не заводи­лися черв'яки.

4.   На Великдень опівночі тварини говорять людським голосом.

5.  А я від своєї бабусі чув, що коли садять часник, то шкаралупи при­кріплюють до двох устромлених у землю палиць, сподіваючись, що часник буде круглий, як яйце.

6.   Цього дня якось особливо світить сонце, люди кажуть: «Сонце грає».

7. Зі свяченою паскою поспішають із церкви додому. Хто першим по­вернеться додому після Пасхаль­ної служби, тому Бог допомагати­ме в усіх справах.

8.   Повернувшись із церкви додому, освячене яйце їдять першим.

9. Розписували писанки дівчата. Кожна потай купала кожне яйце в трав'яних фарбах, наносила ві­зерунки. Найкращу писанку да­рувала нареченому.

10. А ще, за дуже давньою легендою, найперше яйце мало всередині не жовток із білком, а цілий світ. Тож з яйця утворився світ.

Учитель. На Великдень після обі­ду дівчата і парубки йшли до церк­ви — там вони водили хороводи, що називалися «гаївками», «маївками».

Слава Богу, добрі люди, хай добро із вами буде,

До кривого танцю йдемо,

Ми в нім кінця не знайдемо.

А з кривого танцю та не виведем кінця.

 Треба його виводити та лад йому знаходити.

Виконується «Кривий танець».

Ми кривого танцю йдемо, йому кінця не знайдемо.

 Ані кінця, ані краю, не впізнати, котра з краю.

Ой піду я на ставочок, а там пливе шість качечок.

 Одна одну здоганяє, кожна свою пару має.

А я бідна нещаслива, свою долю загубила.

Обізвався Бог із неба: — Тобі пари ще не треба,

Я за тебе пам'ятаю, і для тебе пару маю.

Учитель. Серед нашого наро­ду побутує багато легенд, переказів про день Воскресіння Христового, про крашанки, про писанки. Мож­ливо хтось із присутніх у залі знає, як з'явились писанки?

Учитель. Про крашанки також іс­нує багато легенд. Мені мама розпо­відала в дитинстві ось таку.

Коли Ісус Христос ішов Голгофу, то його мати Марія принесла йому сні­данок — яєчка. Коли Ісуса розіп'яли, вона поклала їх внизу під хрестом. Кров стікала на них, і вони стали чер­воними. Вона забрала їх, коли Ісуса зняли з хреста. А в неділю вранці, ді­знавшись, що Ісус Христос Воскрес, вона давала кожному червоне яйце зі словами: «Христос Воскрес!»

А зараз послухайте ще одну легенду про писанки.

Як Христа вели на муки,

Хрест дали йому у руки.

І, зітхаючи о Бозі,

Хрест той ніс він по дорозі.

Хрест важкий, а путь гориста.

Каплі поту, мов намиста,

Заблистіли дорогі

На Ісусовім чолі.

Так ступав Він у напрузі —

Десь Його поділись друзі,

А сторожа навкруги —

Все кати і вороги.

Але ось прийшов гостинцем

З своїм хлопчиком-мізинцем

Чоловік марний, убогий

Та й вступається з дороги.

Він узяв яєць в ту днинку,

Наскладав у кошелинку,

Ніс до міста їх продати,

Щоб на сіль і хлібець мати.

А хлопчина каже: «Тату,

В Бога матимеш заплату.

І на рай заслужиш ти,

Як поможеш хрест нести».

І послухав він дитину —

Взяв, поніс той хрест на спині.

Облегшив Христові біль,

А синок поніс кошіль,

На Голгофі хрест лишає

І до міста повертає.

Хоче яйця ті продати,

А в кошик глянув....

...Рідна мати!

Замість яєчок біленьких

Сотня писанок пишненьких.

Всі радіють — чудо! Диво!

І купують радо й живо.

За хвилину розкупили й дуже гарно заплатили.

А син каже: «Це дав Бог,

Бо Христові ти поміг».

 І пішли ці дивні вісті

На ввесь світ.

В селі і в місті

Люди писанки писали, боготворця величали.

Учитель. Писанка — мініатюрний символ народного живопису.

Фарбоване, розмальоване яйце вва­жається оберегом. Його намагаються зберегти хоча б один рік, до наступ­ного Великодня. Розписують писан­ки тонкою металевою трубочкою-писачком. По черзі занурюють яйце у різні фарби, дають їм висохнути, так утворюється справжнє диво — Вели­кодня писанка.

Учень розповідає вірш.

ПИСАНКИ

Виводить мама дивним писачком

По білому яйцю воскові взори.

І писанка оранжево горить,

І видно там поля, лани і гори.

То вже вона, як дивовижний світ,

То вже дзвенить вона, як згусток сонця.

Буяють буйно квіти у росі,

Олені бродять в березневім сонці.

Учитель. Орнамент писанки пов'язаний з оспівуванням землі, небесних світил, води, зі звичаями та обрядами.

А що означають різні кольори на пи­санці?

Червоний — колір життя, колір кро­ві, радості життя і любові.

Жовтий уособлює місяць і зорі, хліб­ний лан.

Зелений — колір весни, пробуджен­ня природи.

Чорний із білим символізують ушанування дух по­мерлих, подяка ангелу за охорону від злих сил. 

Виконується пісня «Писанка»

Діти (по черзі)

1. Яєчко — розмальоване, барвисте, ним тішиться і старець, і дитя — творіння людських рук святе і чисте маленький символ нашого життя.

2.   Вкраїнська писанка проміниться життям,

Великдень ставить перед цілим світом,

Співзвучно до весни серцебиття

В ній оживають трави, птахи, квіти.

3.   Котилася писаночка з гори на долину,

Прокотилась прямісінько до нас у хатину,

А за нею йде Великдень, несе білу паску.

4. Дзвонить в дзвони, розсипає радощі і ласку, Відчиняймо воротонька, гостей ми вітаймо.

 «Христос Воскрес!» — разом з ним усі заспіваймо.

Виконується пісня «Христос Воскрес!»

Учитель ставить кошик, одягає атрибути.

Діти (по черзі)

1.   Світле свято завітало до нашого краю —

То Христове Воскресіння рід людський збирає. Кошик повний приготую з паскою і медом. Усім людям розповім я про Господа з неба.

2. Крашанки, ковбаска... Вже давно спечена паска — все у кошик покладу ідо церкви я піду, посвятити це добро, щоб щасливо нам було.

3.  Ой, на свята Великодні вихвалялась всі, хто годні. Вихвалялась паска: «Я смачна і красна»,

4.   Обізвались писаночки — невеликі крашаночки:

Хоч хвалитися — це гріх, ми таки найкращі всіх.

5.   Аж тут Хрін з бородою вже готується до бою:

 «Маю з гички я корону, зараз вас усіх розгоню».

6. Аж нараз прийшло кропило — насварило, покропило: «Мир хай буде всім сьогодні, бо це свято Великоднє».

Учитель. А ось і наш Великод­ній кошик!

Сценка «Дія в кошику»

Яйце.

Хтось тисне щохвилини, не чую рук вже й ніг, затерпла всенька спина ,й болить вже правий бік. Гей! Хто тут? Озовися!

Наліг, що все тріщить. Ти чуєш? Піднімися, не можу більш терпіть!

Хрін.

Хто ниє біля мене

У цей святковий день?

Яйце.

Ще я, яйце свячене...

Хтось душить наче пень.

Хрін (придивившись) То шинка, друже милий, обабіч розляглись. Спить, бач, як знахабніла.

Хрін відсуває Шинку.

Шинка (прокинувшись). А вам до того зась!

Яйце (радісно). Тепер уже вільніше. Та й біль вже не такий...

X р і н. І вигляд веселіший.

Я й ц е. Ти добрий, хоч гіркий.

Хрін.

Що за такого мають

Мені не дивина...

Про те всі поважають,

Як прийде лиш весна.

Сьогодні свято — Паска...

Я незамінний тут.

Який смачний я з м'ясом...

Ковбаса (ображено) Хвалько ти, шалапут! Смачніша всіх на світі і найситніша — я. Мене їдять і діти, і вся людська сім'я. Беруся радо в боки — Гей! Гоп-са-са, са-са, червоні  в мене боки — танцює ковбаса.

Масло

Я теж потрібне людям, їм ситності даю... Мене і в страві люблять, і хворі з медом п'ють. Без мене свято Паски не може обійтись.

Сир

Скажи мені, будь ласка, Чи гірший я, ніж ти? До мене дай сметани — хоч пальці оближи. Й вареники із мене, чи не смачні, скажи?

Паска (гордо) Та що там говорити! Важливіша тут я! Без мене вас святити до церкви не підуть! Я — голова над вами, мій рід йде з давнини .Шанують нас віками і славлять щовесни. Та й Паскою Великдень звуть люди на землі... Тоді цей день великий, як паска на столі. До того ж я багата родзинками й медком, їдять мене на свята із м'ясом, молоком.

Крейда. Я теж, як висвячена — лиш з церкви принесли — на дверях, хоч не вчена, малюю я хрести.

Писанка. Я писанка, красуня, вся в рисках і квітках. Красу митців несу я, їх славлячи в віках. Мене кладуть у свято на пишному столі, щоби моїм убранством втішалися малі.

Шинка.

«Краса», «Любов» — всі трублять, давно я знаю вас! Однак мене всі люблять без всяких там прикрас.

Писанка. Без мене наше свято не буде тим, чим є. Бо писанка багато всім радості дає.

Хрін (додає). В цій писанці вкраїнська душевна глибина, жива блакить барвінка й хода весни красна.

Свічка .О, знати ми повинні ціну собі й другим, любов, як ту святиню, нести до серця всім. Святе — це дні єднання з родиною родин, це наше славне знам'я, бо ми народ один.

Ми знаєм тільки чвари і множимо роздор... Будуймо ж дім із згоди, бо слушний час настав. Розмову припинімо... Вже йдуть господарі.

«Христос Воскрес!» — скажімо у мирі і добрі.

Учитель.Нарешті всі втихомири­лись, і зараз ми можемо нести наш ко­шик до церкви. Цілу ніч горять свіч­ки. У Великодню ніч не лягали спати,бо Бог роздає щастя тільки тим, хто не спить. Повернувшись додому зі свяченою паскою, тричі промовля­ють: «Свята паска у хату, вся нечисть із хати».Гості хорошії, гості цікаві! Дякуємо, що завітали до нас на гостину свят­кової та щедрої днини. В Україні ка­жуть: «Гість у дім — радість у нім». А на Великдень гостей приймати — традиції народні шанувати.

Дівчинка. Моя бабуся працює пе­карем, до нашого свята вона спекла святий хліб — паску. Ще з дитинства її навчила цього мистецтва мама, а за­раз вона вже навчає цього мене.

Покуштуйте святу паску, буде в домі радість, ласка, і достаток, і добро. Хай відступить всяке зло.

Дівчинка-«господиня» пригощає дітей і гостей паскою.

Учитель. А зараз ми пограємо в ігри з писанками й крашанками.

1.   «Чия далі покотиться?»

2.   «Чия довше крутиться?»

3.   «Чия міцніша?»

Учитель. Дорогі друзі! Я дуже рада, що сьогодні на нашому святі не було байдужих. Сподіваюсь, що це світле свято допомогло вам оцінити скарби нашого талановитого народу, звору­шило ваші душі та серця.

На Великдень люди вітають одне од­ного: «Христос Воскрес!» і тричі ці­луються, роздають писанки. Уперше цей звичай запровадила Марія Магдалина. І за цією доброю традицією в добрий час ми даруємо вам писанки.

Діти дарують писанки батькам.

Діти (по черзі)

1.   Христос Воскрес! Радійте, діти, біжіть у поле, у садок, збирайте зіллячко і квіти, кладіть на Божий хрест вінок.

2.   Нехай бринять і пахнуть квіти, нехай почує Божий рай,

як на землі радіють діти і звеселяють рідний край!

3.   На все погляне Божа Мати, радіючи з святих небес... Збирайтесь, діти, нум співати: Христос Воскрес!Христос Воскрес!

Учитель. Настане час і ви, діти, станете на поріг самостійного жит­тя. Візьміть із собою в життєву до­рогу мамині поради і перестороги, учительські настанови і побажання, та найголовніше — заповіді Господ­ні. Дві тисячі років живуть вони се­ред людей: у кого в душі, у кого — на сторінках Біблії, а для декого їх зовсім не існує. Ці наймудріші слова у сві­ті кожна людина має пронести у сво­єму серці через усе життя. Тоді вона впевнено може сказати, що прожила його праведно. Віра у краще врятує цей світ. Я напевне знаю, що краси­ве і вічне подихає на створення такого ж. Весна пробуджує природу, вес­на пробуджує й серця.

Д і т и (по черзі)

1.   Світить сонечко яскраве наді мною, і душа моя бринить, немов струна.

2.   У повітрі пахне радістю й весною, і в душі моїй буяє теж весна.

3.   Я щаслива, бо в душі розквітли квіти, я дарую людям радість і добро.

4.   Так, я хочу, щоб у мирі жили діти, і війни ніколи в світі не було.

5.   Щоб дитина, що прокинулась раненько, усміхнулась небу, сонцю і птахам.

6.   Щоб всі люди поважали рідну неньку, і тоді життя щораз всміхнеться нам.

7.   Дуже хочу я, щоб всі жили ми з Богом, щоб Христу відкрили двері у серцях,

8.   Бо до Бога нам в житті одна Дорога, і колись постане рай — не в небесах.

9.   На землі настане рай, і поміж нами запанує мир і радісне життя,а всі люди стануть рідними братами і старому вже не буде вороття.

Виконується пісня «Збережи, мій Боже, Україну».