Тема. Діти і телебачення.

Мета: звернути увагу батьків на виховні можливості телебачення, на достоїнства і недоліки спілку­вання дитини із телевізором; показати вплив телевізійних переглядів на психіку маленької дитини; розказати, що слід молодшим шко­лярам дивитися по телебаченню і як обгово­рювати із дітьми побачене.

Що дає дитині телевізор:

1. Можливість розслабитися, забути щоденні проблеми, піти від страхів і переживань.

2. Можливість знаходження відповіді на питання, відпо­віді на які не може отримати у дорослих через їхню за­йнятість.

3. Можливість зрозуміти за допомогою телевізора, що таке «добре» і що таке «погано».

4. Розвиток пізнання, підвищення культурного рівня.

5. Знайомство із різними явищами в різних областях знань.

6. Розвиток уяви, фантазії, емоційної сфери.

Анкетування учнів

1. Якби ти опинився на нежилому острові, які предме­ти ти б замовив чарівнику, щоб життя було цікавим?

2. Скільки разів на тиждень ти дивишся телевізор?

3. Ти дивишся телевізор один або зі своєю сім'єю?

4. Ти любиш дивитися все підряд або віддаєш перевагу якимось окремим передачам?

Пам'ятка для батьків «Правила боротьби з дитячою телеманією»

1. Спільне визначення і обговорення телепередач для пе­регляду для дорослих і дітей на наступний тиждень.

2. Обговорення улюблених телепередач дорослих і дітей після перегляду.

3. Вислухування «за» і «проти» дітей з приводу дорослих передач і думки дорослих з приводу дитячих.

4. Телевізор не повинен бути значущою часткою в житті батьків, тоді це стане позитивним прикладом для дити­ни.

5. Необхідно пам'ятати про те, що дитина, яка щодня ди­виться сцени насильства, вбивства, звикнеться із ними і навіть відчуватиме при цьому задоволення. Необхідно виключити їх із перегляду малюками.

Хід зборів

Бесіда.

Шановні батьки! Телебачення й інші засоби масової ін­формації впливають на молодшого школяра, виступаючи могутнім двигуном його виховання і розвитку. Діти досить багато часу проводять біля телевізорів, дивляться передачі дитячі й дорослі. Для більшості дітей телебачення стало великим другом, що допомагає пізнати багато нового і ці­кавого. Визнаючи безперечну користь, яку може надати телебачення у вихованні дітей, необхідно пам'ятати, що цю користь треба ще зуміти витягнути. А для цього важливо уявити собі, яке місце в режимі дня повинен посісти пе­регляд телепередач, які передачі слід дивитися молодшим школярам, яку виховну роботу необхідно проводити після того, як діти подивилися ту або іншу передачу. Час, який йде на перегляд телепередач, нерідко віднімається від ви­конання уроків, читання, прогулянок і та ін. Отже, в ць­ому випадку можна говорити лише про відносну користь телебачення. Тому час, що йде на перегляд телепередач, повинен бути визначений режимом дня школяра. Для мо­лодшого школяра це 3 - 4 передачі на тиждень. Далеко не всі батьки і матері відразу погодяться із цією вимогою, виз­нають її педагогічно доцільною. Батьки, дозволяючи дитині дивитися багато передач поспіль, вважають, що таким чи­ном відволікають їх від поганого впливу вулиці, неробства. Тому вони навіть заохочують щоденне сидіння дітей біля телевізора, вважаючи це не лише цікавим, але й корисним заняттям. Внаслідок цього для деяких школярів перегляд передач стає потребою, їх нестримно вабить до телевізора, і заради нього вони поспішають всі справи зробити скоріше або зовсім кидають все, як тільки зажевріє екран. Батьки користуються Цією пристрастю дитини, щоб примусити її сісти за уроки, примусити виконати домашню роботу або своє розпорядження.

Вони кажуть: «Не зробиш - не дозволю дивитися те­лепередачу». Однак добиваючись своєї мети, примушую­чи щось виконати, батьки забувають, що і учбові заняття, і домашні обов'язки саме тому часто виконуються нашвид­куруч, абияк. У цей час всі думки дитини поглинені май­бутньою передачею, прагненням за будь-яку ціну отримати право дивитися телевізор. Це вже завдає очевидної шкоди вихованню, заважаючи формуванню добросовісного і відпо­відального ставлення до праці і навчання. Тривалий пере­гляд передач погано впливає на нервову систему і зір дітей. Нервова система часто не витримує великого емоційного навантаження, підвищеної чутливості до екранного світла. Особливо це стосується дітей ослаблених, вразливих.

Ось результати соціологічних досліджень.

2/3 наших дітей у віці від 6 до 12 років дивляться теле­візор щодня;

Час щоденного перегляду телепередач дитиною в серед­ньому складає більш 2-х годин;

50 відсотків дітей дивляться телепередачі поспіль, без жодного вибору і винятків;

25 відсотків дітей у віці від 6 до 10 років дивляться одні і ті ж телепередачі від 5 до 40 разів підряд;

38 відсотків дітей у віці від 6 до 12 років при визначенні рейтингу свого проведення часу на перше місце поставили телевізор, виключивши при цьому заняття спортом, прогу­лянки на повітрі і спілкування із сім'єю.

Можливо, ви подумаєте, що ця статистика не відносить­ся до наших дітей? Марно. Я хочу зачитати вам результати опитування дітей нашого класу. (Класний керівник зачи­тує результати анкетування учнів.)

Отже, телепередачі повинні посісти обмежений час у ре­жимі дня дитини. Вона повинна твердо знати, що певний час відводиться для прогулянок й ігор, уроків, читання, пере­гляду телепередач. Батьки разом із дітьми проглядають про­граму телепередач на тиждень, намічають, що дивитимуться діти. Інколи це спеціальна передача для молодших школярів, інколи те, що дивитимуться і дорослі. Вранці, йдучи на робо­ту, батьки ще раз нагадують дитині, що до певного часу тре­ба закінчити всі уроки, щоб подивитися намічену передачу.

Педагогічний практикум для батьків.

Обговорення питань:

1. Сім'я отримує квартиру і наповнює її предметами побу­ту. Чи вважаєте ви, що телевізор повинен бути в числі головних предметів побуту?

2. Які телепередачі, на ваш погляд, формують особистість дитини?

У виховному значенні ефективні передачі, які органі­зують діяльність дітей. В телепередачах пояснюють, як власноруч зробити саморобку, пропонують цікаві віктори­ни, розповідають про щось нове для дитини або незрозуміле. Телепередачі допомагають не лише розширювати загальний кругозір дітей, але й формувати їхні індивідуальні інтере­си. Діти, що захоплюються малюванням, можуть дізнатися багато цікавого про живопис; діти, що люблять тварин, чер­пають цікаві відомості про їх звички і життя, і таким чином отримують матеріал для організації діяльності, пов'язаної з предметом захоплення.

Батьки далеко не завжди можуть дати дітям відповіді на всі запитання, розвивати їх всебічно. У цьому значною мірою можуть бути корисні телепередачі, якщо вміло і ці­леспрямовано їх використовувати.

Якщо перегляд телепередач недостатньо педагогічно коректується, то засвоєння нових відомостей і фактів для молодшого школяра представляє певне утруднення. Біль­шість дітей вже через 2 - З дні не можуть розповісти про зміст передачі, яку подивилися. Молодшому школяреві не­рідко важко самостійно осмислити отриману інформацію, визначити і висловити своє ставлення до тих фактів і подій, явищ, про які він дізнався із передачі. Перед батьками тепер стоїть особливе завдання по формуванню у дитини уміння користуватися засобами масової інформації, звич­ки звертатися до тих відомостей, які вона отримує із цих джерел. Тому систематичне обговорення із дітьми побаче­ного по телевізору необхідне, інакше переглянуті передачі не матимуть суттєвого впливу на дитину, а в деяких випад­ках будуть просто шкідливі.

Батькам важливо знати, що дитина запам'ятала та зрозуміла, що справило на неї особливе враження. Добре, якщо батьки дозволять дитині для перегляду дитячих пере­дач запросити своїх товаришів. Діти зможуть обмінятися враженнями, разом брати участь в якій-небудь корисній справі, кожний з них виявить свої уміння, знання.

Необхідно пам'ятати про те, що вплив телебачення на дітей різко відрізняється від впливу на психіку дорослих. Першокласники не можуть чітко визначити, де -  правда, а де - брехня. Вони сліпо довіряють всьому тому, що пред­ставлено на екрані. Їхніми емоціями і відчуттями легко ма­ніпулювати. Лише з 11 років діти починають менш довірли­во ставитися до того, що відбувається на екрані.

Підсумки зборів.

Як зробити так, щоб діти якомога менше чули від бать­ків: «Знову уроки увечері робиш? Чим ти займався, знову біля телевізора сидів»? Скористайтесь наступними порада­ми. (Батькам вручаються пам'ятки «Правила боротьби з дитячою телеманією». Після підбиття підсумків бать­кам задається домашнє завдання.)

1. Зверніть увагу, скільки часу проводить ваша дитина біля телевізора? Яким передачам віддає перевагу?

2. Чи ставить дитина запитання після перегляду передач, чи хоче обговорити із вами передачу? Пам'ятайте: телебачення має бути не метою, а засобом розвитку вашої дитини.

 

Тема. Як батьки можуть допомогти дитині добре вчитися.

Мета: довести батькам, що дотримання режиму дня - важлива умова успішного навчання дитини; показати значення шкільної оцінки в житті дитини; формувати культуру батьківського сприйняття учбових умінь своєї дитини; дати  батькам поради щодо контролю за виконанням домашніх завдань школярами.

Анкети для учнів « Навіщо я вчуся читати і писати»

Позначте вислови, з якими ви погоджуєтесь.

• Щоб більше знати.
• Розумію, що знання мені потрібні для майбутнього.
• Хочу бути культурною і розвиненою людиною, корисною людям.
• Розумію, що учень повинен добре вчитися.  
• Розумію свою відповідальність за навчання перед кла­сом.
• Хочу одержувати хороші оцінки.
• Хочу, щоб вчителька і батьки мене хвалили.
• Не хочу, щоб мене лаяли батьки і вчителі.
• Не хочу, щоб товариші по класу засуджували мене за погане навчання.
• Хочу бути кращим учнем у класі.
• Не хочу бути гіршим за інших, відставати від одноклас­ників в навчанні.
• Хочу самому собі довести, що можу всьому навчитися.
• Тому, що заставляють батьки.
• Щоб читати цікаві книжки.
• Тому, що вчитися цікаво.
• Щоб вирости освіченою людиною.
• Щоб писати листи.
• Тому, що всі діти вчаться.
• Не знаю.

Анкета для учнів «Закінчи речення»

1. Якщо я одержую хорошу оцінку, то...

2. Якщо я одержу погану оцінку, то...

3. Мої батьки говорять, що я можу вчитися ...

4. Мої батьки говорять, що я не можу вчитися...

5. Якщо я одержую «дванадцять», то батьки мені...

6. Якщо я щось не розумію в домашньому завданні, то батьки говорять...

7. Якщо я звертаюся до батьків із проханням допомогти, то вони ...

8. Батьки хочуть, щоб я був...

Анкета для батьків

Відзначте ті фрази, які ви найчастіше використовуєте в спілкуванні із своєю дитиною, аналізуючи її навчанняЩо ти одержав сьогодні?

- Нічого, не турбуйся, у нас є час все виправити.

- Я так і знала. І в кого ти такий уродився?

- Марш у свою кімнату і не показуйся мені на очі!

- Адже ти розумниця, і наступного разу вчителька в цьо­му переконається.

- Скільки можна тобі це пояснювати!

- Тобі потрібна моя допомога або ти спробуєш ще раз зро­бити самостійно?

- Хто-небудь одержав кращу оцінку, ніж ти?

-  Сідай і вчи ще раз, а я потім перевірю!

- Давай спробуємо розібратися в тому матеріалі, який для тебе такий важкий.

- Знаєш, коли я була маленькою, мені цей матеріал також давався насилу.

- Давай ще раз заглянемо в підручник. Я думаю, нам це допоможе.

- От так і будеш на двійках і трійках їхати!

- От прийде батько! Він тобі покаже за двійку!

- Подивися, як я вчився, а ти?

Анкета для батьків «Закінчіть речення».

1. Я знаю, що шкільна оцінка - це...

2. Я говорю своїй дитині, що шкільна оцінка - це...

3. Коли моя дитина йде в школу, то я прошу її...

4. Коли моя дитина йде в школу, то я вимагаю від неї...

5. Коли  моя  дитина  йде   в школу,   то  я бажаю їй...

6. Коли моя дитина отримує хорошу оцінку, то я...

7. Коли моя дитина отримує погану оцінку, то я...

Пам'ятка для батьків «Як ставитися до оцінок дитини»

1. Не сваріть свою дитину за погану оцінку. їй дуже хочеться бути на ваші очі хорошою. Якщо бути такою не виходить, дитина починає брехати і вивертатися, щоб бути на ваші очі хорошою.

2. Співчувайте своїй дитині, якщо вона довго працю­вала та результат її праці не високий. Поясніть їй, що важливий не лише високий результат. Більше важливі знання, які вона зможе набути в результаті щоденної, на­полегливої праці.

3. Не примушуйте свою дитину вимолювати собі оцінку наприкінці чверті заради вашого душевного спокою.

4.Не вчіть свою дитину хитрувати, принижуватися і пристосовуватися заради позитивного результату у вигля­ді високої оцінки.

5. Ніколи не висловлюйте сумнівів із приводу об'єктив­ності виставленої вашій дитині оцінки вголос.

6. Є сумніви - йдіть у школу і спробуйте об'єктивно ро­зібратися в ситуації.

7. Не звинувачуйте безпричинно інших дорослих і дітей в проблемах власних дітей.

8. Підтримуйте дитину в її, нехай не дуже значних, але перемогах над собою, над своєю лінню.

9. Влаштовуйте свята з нагоди отримання відмінної оцінки. Хороше, як і погане, запам'ятовується дитиною надовго і його хочеться повторити. Нехай дитина отримує хорошу оцінку заради того, щоб її відзначили. Незабаром це стане звичкою.

10. Демонструйте позитивні результати своєї праці, щоб дитині хотілося вам наслідувати.

Пам'ятка для батьків «Як допомагати дитині в приготуванні домашніх завдань»

1.Посидьте зі своєю дитиною на перших порах вико­нання домашніх завдань. Тому, наскільки спокійними і упевненими будуть її перші кроки, залежать її майбутні шкільні успіхи.

2. У вашої дитини не сформована звичка робити уроки? Формуйте у неї цю звичку спокійно, перетворіть ритуал по­чатку виконання уроків у захоплюючу гру, нагадуйте про уроки без криків, будьте терплячі.

3. Оформіть робоче місце дитини, поставте красивий і зручний стіл, повісьте лампу, розклад уроків, цікаві вірші і побажання школяреві перед початком виконання уроків.

4. Вчіть виконувати уроки лише в цьому робочому ку­точку.

5. Поясніть дитині головне правило учбової роботи — учбове приладдя повинне завжди знаходитися на своєму місці. Постарайтеся привести в приклад своє робоче місце.

6. Постійно вимагайте від дитини приведення в порядок робочого місця після виконання уроків. Якщо їй важко це робити або вона втомилася, допоможіть їй. Пройде небагато часу, і вона сама прибиратиме своє робоче місце.

7. Якщо дитина у вашій присутності робить уроки, не­хай сформулює вам, що вона повинна зробити. Це заспо­коює дитину, знімає тривожність. Деякі діти, наприклад, вважають, що вони завдання не так зрозуміли і відчувають страх, ще не розпочавши це завдання виконувати.

8. Якщо дитина щось робить не так, не поспішайте її лаяти. Те, що вам здається простим і зрозумілим, для неї поки здається таємничим і важким.

9. Вчіть вашу дитину не відволікатися під час виконан­ня уроків; якщо дитина відволікається, спокійно нагадуйте їй про час, відведений на виконання уроків.

10. Якщо дитина виконує письмове завдання, звертайте більше уваги на те, щоб вона писала чисто, без помарок, із дотриманням полів.

11. Не примушуйте свою дитину багато разів переписува­ти домашнє завдання. Це підірве ваш авторитет і її інтерес до школи і навчання.

12. Прагніть якомога раніше привчити дитину робити уроки самостійно і звертатися до вас лише у разі потреби.

13. Кожного разу, коли вам хочеться вилаяти свою ди­тину за погану оцінку або неакуратно зроблене завдання, пригадайте себе в її віці, посміхніться і подумайте над тим, чи захоче ваша дитина через багато-багато років пригадати вас і ваші батьківські уроки.

14. Навчіть її виконувати будь-яку справу у тому числі і домашні завдання із задоволенням, без злості і роздрату­вання. Це збереже її і ваше здоров'я.

15. Врешті-решт, радійте тому, що у вас є таке щастя- із кимось робити уроки.

Хід зборів

Шановні батьки! Ваша дитина стала школярем. Життя її круто змінилося. І психологічний зміст цієї зміни нам вже відомий - це зміна ведучого типу діяльності. Гра по­ступається своїм місцем навчанню. Що ж слід робити бать­кам, щоб цей перехід пройшов по можливості безболісно, щоб не з'явилося стійкої огиди і опору по відношенню до своїх нових обов'язків? Сім'я може зробити дуже багато. Це перш за все дотримання режиму, що допомагає дитині справитися із учбовим навантаженням, сприяє зміцненню її здоров'я, захищає її нервову систему від перевтоми. У 20 відсотків школярів слабке здоров'я являється основною причиною неуспішності в початкових класах.

Плануючи учбову роботу школяра й інші його обов'язки по дому, вільні заняття, батькам важливо мати на увазі, що всьому повинно бути відведено певний час. Звичайно, інколи доводиться просити дочку або сина допомогти в чо­мусь, коли ця допомога необхідна незалежно від звичного розпорядку дня. Та не можна це робити постійно, не зва­жаючи на те, чим зараз займається дитина. Нерідко буває так: тільки школяр розклав книги, сів за уроки, як його посилають у магазин. Розпочав хлопчик читати цікаву кни­гу - його посилають погуляти із молодшим братом.

Залежно від типу нервової системи Дитини таке «пере­микання» може відбуватися швидше або повільніше. Діти із рухливим типом нервової системи легше справляються із завданням переналаштуванням з однієї справи на іншу, а повільні зазнають при цьому особливі труднощі. Молод­ший школяр через свої вікові особливості ще не уміє швид­ко перемикатися з однієї справи на іншу. Щоб кинути одне заняття, на яке вона налаштувалася, і приступити до іншо­го, дитині доводиться подолати природне внутрішнє бажан­ня наполягти на своєму і не виконати прохання батьків. У результаті з'являється загальне незадоволення, відчуття засмучення.

Інколи внутрішнє небажання, пов язане з трудністю пе­ремикання, виявляється в грубості. На пропозицію матері або батька виконати несподіване доручення дитина раптом говорить: &laqu